Наприкінці квітня відзнали Всесвітній день охорони праці. Девіз 2014 року — «Безпека праці та здоров’я під час використання хімічних речовин на виробництві».

Що потрібно знати про шкідливі речовини та їх вплив на здоров’я?

Шкідливі речовини можуть потрапити в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. В організмі вони можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовин, їх кількості, часу дії, шляху, як вони потрапили в організм, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму та ін. Шкідливі речовини, потрапивши в організм, розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору – в зубах, марганцю – в печінці і т. п.

У санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні та промисловий пил.

Хімічні речовини за характером впливу на організм людини поділяються на:

— загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін та ін.);

— подразнювальні, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон та ін.);

— сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук та ін.);

— канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест та ін.);

— мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід та ін.);

— такі, що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин та ін.).

Виробничий пил залежно від походження може бути органічним (тваринний, рослинний), неорганічним (металевий, мінеральний) та змішаним. Уражаюча дія пилу в основному визначається дисперсністю (розміром) частинок пилу, їх формою та твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею і т. п.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини, спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість у повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони розуміють таку максимальну концентрацію шкідливої речовини, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) не призводить до зниження працездатності і захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров'я нащадків.

Для контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень та робочих зон використовують такі методи:

— експрес-метод, який ґрунтується на зміні кольору індикаторного порошку в результаті дії відповідної шкідливої речовини;

— лабораторний метод, що полягає у відборі проб повітря з робочої зони і проведенні фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколориметричного та ін.) в лабораторних умовах;

— метод неперервної автоматичної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих хімічних речовин з використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів (ФКГ-ЗМ на хлор, «Сирена-2» на аміак, «Фотон» на сірководень, стаціонарні широкого спектру: ЩИТ-2,СПА-1,СТХ-18).

Запиленість повітря можна визначити ваговим, електроіндукційним, фотометричним та іншими методами. Найчастіше використовують ваговий метод. Для цього зважують спеціальний фільтр до і після протягування через нього певного об'єму запиленого повітря, а потім вираховують вагу пилу в міліграмах на кубічний метр повітря.

До загальних заходів та засобів попередження забруднення повітряного середовища на виробництві і захисту працюючих належать: вилучення шкідливих речовин у технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими; удосконалення технологічних процесів та устаткування, автоматизація і дистанційне керування технологічними процесами, при яких можливий безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами; герметизація виробничого устаткування, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних укрить; нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінної вентиляції, кондиціонування повітря; очистки викидів у атмосферу; попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах; профілактичне харчування; дотримання правил особистої гігієни; контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони; використання засобів індивідуального захисту.

Р. Савків, страховий експерт з охорони праці відділення ВД ФСНВ в Жидачівському районі.