Передплата друкованого видання на 2022 рік

Індекс видання: 30496

Часопис "НОВИЙ ЧАС"

Тематика: Громадсько-політичні та літературно-художні видання

Мінімальний строк передплати: 1 міс.

Передплатити

Як воно бути волонтером?

У людській свідомості слово волонтер - людина, яка безкорисливо допомагає іншим, а ще кажуть, що вона творить добро...

Для того, щоб допомогти в догляді за хворою дитиною, купити продукти пенсіонерам, прибрати сміття у своєму дворі, не потрібно специфічних знань і навичок, не потрібно організаторів, призів і бонусів. Потрібно всього лише уваги до тих, хто поруч, співпереживання і бажання допомогти.

Неоплачувана, свідома, добровільна діяльність на благо інших – таким є одне із тлумачень слова «волонтер». У більшості українців це поняття асоціюється з допомогою на війну, де вже восьмий рік воюють наші воїни. Без щирого і всеохоплюючого волонтерського руху навряд чи могли б ми вистояти у 2014-15 роках. Але ситуація змінилася, і про «волонтерів-фронтовиків» потроху почали забувати.

Ми зробили невелике опитування мешканців Жидачева, кого вони знають і можуть сказати що це – волонтер. Більшість з тих, кого ми питали, відповідала: а ви знаєте Христину Козак та інших, вони співають на базарах і збирають гроші потребуючим дітям на лікування…

Ми запросили Христину Козак до редакції, щоб запитати: чи важко бути волонтером?

- Христино, попри здебільшого позитивне сприйняття вашої роботи, є люди, які задають питання: навіщо тобі це? Чому замість того, щоб посидіти в суботу чи неділю біля телевізора, пітиз колежанками чи дітьми в кафе, ти і твої однодумці в холод і спеку, сніг і дощ виходять на базар і виступають перед людьми. Ви ж дві речі добрі робите одразу: і настрій людям піднімаєте, і гроші на лікування збираєте...

– Я ніколи не думала, що співаючи можна допомагати. Перший раз це було у 2018 році, коли треба було дуже швидко зібрати гроші на лікування Романа Соболевського. Ми не знали, як це зробити. А перед цим мене запросили до Стрия, де дівчата таким чином збирали гроші на лікування. Іра Кецик організувала це, а я їм допомагала. Тому, коли я запропонувала в такий спосіб спробувати зібрати кошти, відгукнулося 15 музикантів із Жидачева, Гніздичева та Ходорова. Тоді ми зібрали 34 тисячі гривень. Поїхали до Ходорова, і там теж люди зібрали чималу суму на лікування. Ми зрозуміли, що таким чином можемо допомагати людям. Окрім того, почали збирати гроші, організовуючи ярмарки, благодійні концерти, де запрошували відомих виконавців.

– Скільки вас? Я запитую про тих, хто долучився до цієї благодійної роботи. Можеш когось назвати?

– Можу назвати усіх, але боюся, що про когось забуду. Наша команда – це близько 150 людей: тільки музикантів 15 постійних учасників, які чергуються у наших виступах.

Крім того, є люди, які допомагають з організацією концертів, ярмарків, врешті ті, хто допомагає коштами, речами, хтось шиє, хтось пече, дехто помагає транспортом. Всі ми – одна команда. І подякою за той вільний час який ми витрачаємо, є та радість, яка переповнює кожного з нас, коли ми чуємо, що дитина чи доросла людина, якій ми допомагали, одужала. Останній випадок – Люба Юрків з Іванівців. Любо, ми всі тішимося, що підступний рак відступив. Серед тих, кому наша допомога сприяла в одужанні, – Влас Дениско, у якого була складна операція на серці, Лідія Козак, Юліана Вербовська, Анастасія Мацей, Вікторія Глушій.

– Ти створила в Жидачеві «Кімнату доброти», куди стікається допомога для тих,кого ми привикли називати «малозахищеними». Як виникла ця ідея?

– У процесі нашої діяльності було дуже багато випадків, коли люди пропонували нам якісь речі, а ми відмовляли, бо не мали де їх тримати. Спасибі Жидачівській міській громаді, яка погодилася надати нам приміщення. Ви не повірите, скільки на початках ми мали від людей допомоги. По-різному було, але згодом і ми, і жертводавці зрозуміли, що навіть «малозабезпеченим» категоріям людей не все підходить те, що люди стараються віддати з дому. А це і одяг, і постіль, і техніка, і продукти. Для одних – це зайві речі в хаті, для інших – життєва необхідність. Ми є містком, який цих людей поєднує.

– Що рідні і близькі кажуть? Адже це час, який ти могла б потратити саме на найрідніших.

– Синочок і донечка просять взяти їх на базар співати з мамою. Вони у мене дуже співучі. Гени. Чоловікові я дуже дякую, що він мене розуміє. Більше того, допомагає і слухає. Це моя справжня половинка. Мене часто питають: «Як він тебе терпить?»... Бо я така: як треба – то треба... Кажу, Руслік, там треба допомогти. Батьки, які нині далеко від мене і живуть за кордоном, гордяться нашою благодійною діяльністю, підтримують у всьому.

– Ти вважаєш, що те, що ти робиш, – волонтерство?

– Я б скоріше назвала це благодійною діяльність. В моєму розумінні волонтер – це людина, яка жертвує особистим життям заради інших. З ранку до вечора живе проблемами і бідами інших, завжди у пошуку допомоги комусь. Я ще до того не дійшла.

– Яка твоя мрія?

– Хочу, щоб не було хворих дітей. Щоб всі були здоровенькі.

Андрій ДАНИЛЕЦЬ.

Христина Козак народилася в Жидачеві у музичній сім’ї Гучків. Одружена, виховує двох дітей. Сьогодні в її команді волонтерів близько 150 людей, різних за віком, професією, які мають просте людське бажання – безкорисливо допомагати іншим.

Створена в Жидачеві «Кімната доброти» допомагає потребуючим мешканцям району, а ті, хто має бажання допомогти, долучаються до добрих справ хто чим може.

Відео

Презентація нового роману Роксолани Сьоми "Світи суміжні"

Виставка народного одягу Жидачівщини

Виставка "Жидачівщина в полум’ї революції та російсько-української війни"

Народний часопис Жидачівщини "Новий Час"

81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ЧАЙКОВСЬКОГО, будинок 1

Тел./факс: 032-393-14-01,

068-506-23-83

Відділ реклами: 093-240-40-56

E-mail: info@newtime.lviv.ua

Головний редактор: Андрій Данилець

Редакційна колегія: А. Данилець, О. Франків

Завідувач відділу: Оксана Франків

Відповідальний секретар: Іван Кофлик

Оглядач: Марія Татчин