Комбінат почав занепадати, коли Бродський перевів його на схему: ви виробляйте - ми продамо…

Постать Олександра Пітули неоднозначно сприймається на комбінаті. Одні кажуть про надто «жорсткі» методи, якими послуговувався у свій час керівник підприємства, інші про те, що п. Пітула «обдурив» навіть самого Бродського, за що був усунутий з керівництва.

Чесно кажучи, погоджуючись на це інтерв’ю, поставив собі за мету не стільки писати про те, файний чи поганий пан Пітула був керівник, як хотілося деталізувати етапи руйнації підприємства. Адже добре відомо, що у 2010 році комбінат був приблизно у такій самій ситуації як сьогодні. Вдалося його запустити тільки після прямого дзвінка Януковича до Коломойського і погрози відірвати останньому дещо… Тоді було змінено керівництво, і вдруге керівником став О. Пітула. Комбінат запустили.

- Отже, п. Олександре, ви вдруге коли стали «головним» на комбінаті?

- У 2010 році.

- Що собою тоді являло це підприємство?

- Виробництво було зупинено, я думаю, що з причин, які не залежали від попереднього керівництва комбінату.

- То не ті самі причини, що зараз?

- Ні. Які причини були тоді, я не можу говорити, я не брав участі в цьому процесі. Там був свій директор, він знає більше за мене. Запрацювати вдалося, бо збереглися кадри. Відновили виробництво першої машини (вона не працювала), відновили виробництво п’ятої машини газетного паперу, відновили гофротару, але в дуже невеликій кількості. Але різниця між теперішньою ситуацією і тоді – підприємство все-таки зберегло кістяк трудового колективу, і цей кістяк дозволив набрати обертів дуже скоро, і ми за півроку, вже до кінця 2010, вийшли на виробництво до 5 млн. м кв. гофротари. Всі машини були задіяні, все виробництво було запущено. До кінця 2011 року ми половину взятих кредитних коштів віддали і мали чистий прибуток 35 млн. грн. Я був тоді керівником цього проекту, отже відповідав за виробництво, збут, постачання.

- І що було далі?

- А далі була розмова з Бродським, який спитав мене одне: «А гдє тут я, в этих 35 миллионах?..» Після цього «вони» сказали, що структура міняється і я буду відповідати лише за виробництво. А Київ бере на себе збут і постачання. Тобто по простому: ви виробляйте - ми продамо…

- То була чия ідея?

- Не моя, будемо так говорити. А далі пішло по накатаній схемі. І Пітула почав не влаштовувати. Я ж бачив, що вони відверто обкрадають підприємство. Маючи досвід, знаючи, що так не можна робити, я це казав. До прикладу, десь у жовтні 2012 року вирішили перевести на брухт оту недобудовану конструкцію регенераційного нового котла. Ми провели відкритий тендер через газету, відкриті торги, і по цьому тендеру було металолому нарізано на 4,5 млн. грн, які прийшли на рахунки комбінату. Все решта, що різалось, я сумніваюся, що з металолому кошти надходили на рахунки комбінату.

- А целюлозний завод різали за вас?

- Ні. При мені зупинилося виробництво газетного паперу.

- Причина?

- Нерентабельне виробництво. Це дуже енергомістке, дуже вибагливе обладнання, яке на комбінат зайшло по репарації з Великої Вітчизняної війни. Для того, щоб утримати це виробництво, треба було вкладати дуже великі кошти. А другий аспект – це те, що газетний папір на 2,5-метрових машинах ніхто в світі не виробляє. Виробництво паперу відбувається на машинах 7, 8, 9, 12 метрів, тоді воно рентабельне.

- Зараз фактично кажуть, що комбінат мало вартує без тої целюлози, яку виробляв?

- Трошки не так, вірніше, зовсім не так. Що являв собою завод напівцелюлози? З одної сторони, це було дуже цікаве виробництво, єдине в Україні, яке випускало целюлозу високого виходу (напівфабрикат), яка знаходилася в масі. Її треба було ще переробити. Якщо брати по технології – це живе волокно, це високоякісна продукція, яка допомагала нам увійти в нішу високоякісного гофрокартону. З іншої сторони, на той період це обладнання потребувало капітально ремонтувати, і ціна макулатури була надто дорогою, бо з одної целюлози картон і папір не зробиш. Його треба було змішувати з макулатурою. На комбінаті утворювались надлишки целюлози високого виходу. Збуту як такого цього продукту не було. Продуктивність целюлози була 3 тисячі тонн готової продукції в місяць, і її не було куди діти. «Запахи» тої целюлози жидачівці пам’ятають добре. Для того, щоб вона стала готовим продуктом, треба було вкласти ще гроші, побудувати цех, який би давав можливість перетворювати її в товарну продукцію. Гроші відповідно ніхто не давав.

Наскільки я пригадую, термін регенераційного котла подовжували вже п’ять разів, тобто його потрібно було міняти. У свій час будувався цей новий котел на заміну (його, до речі, теж порізали). В той час ціна на ліс, хімікати і газ, який використовувався для виробництва целюлози, була дуже високою, і якщо порівнювати все це із собівартістю макулатури, то целюлоза високого виходу була у два рази дорожча від макулатури. Керівництво на той час прийняло рішення про зупинку целюлозного заводу. Може, воно було правильне, я не можу оцінювати своїх попередників. Але будь-яке обладнання зупинити мало, його як мінімум треба законсервувати. Целюлозний завод був зупинений без консервації. В регенераційному котлі залишився луг. Під дією атмосфери, вологи цей луг «роз’їв» цей котел до кінця, і його запускати вже не можна було. Але навіть у цій ситуації у 2010 році ми пішли на пуск целюлозного заводу. При мені цей завод працював, працював за укороченою схемою. Новий коштує десь біля 7 млн. євро.

- Чому ж тоді вже у 2013 році комбінат показав збитки?

- Комбінат не був збитковим, його таким робили через фірми-прокладки, такі як Інтек-Б, УльтраПапір, Папір Картон Гофротара, безпосереднє відношення до яких має п. Бродський. Їм за заниженими цінами відпускалась продукція. Ми ж, як я казав, були лише виробниками. Якщо подивитися по документах тих часів, можна багато чого побачити цікавого.

- А вам не здається, що комбінат свідомо банкрутують, щоб прибрати з ринку?

- Складається таке враження. Виглядає, що комбінат свідомо зливають чи по недолугості, чи по нерозумінню ситуації. По-іншому нинішню ситуацію я не поясню. Якщо взяти в цілому по українському ринку, то у всіх, всіх виробників іде ріст виробництва. Навіть на фабрику в Понінках, яка 300 км від нас, у лютому поставили гофроагрегат, який на сьогодні вже робить 5 млн. м кв продукції. Це для них абсолютно нове виробництво, що в нашій промисловості не так вже й легко зробити. Є така інформація, що вони збираються ставити ще один гофроагрегат на Луцькому картонно-паперовому заводі. Є ріст виробництва в Обухівського комбінату, є ріст виробництва всіх дрібних підприємств, тільки нема росту виробництва в Жидачівського, притому, що в цілому в 2010 році мало 15% ринку навіть по Україні. Як це ще можна назвати?

Розмовляв Андрій Данилець.

P.S Вчора у другій половині дня, коли це інтерв’ю вже було заверстано, до району, щоб саме вникнути у проблеми які сьогодні зупинили роботу підприємства, приїхав перший заступник голови ОДА Йосиф Ситник. Про те, що якщо комбінат не запрацює, у Жидачеві може зникнути вода, газ і світло, а також про досить відверту, розмову де прозвучало чимало звинувачень як у сторону власників підприємства так і у бік тих хто ним керував, читайте у наступному номері.

Надрукувати