Травневий сонячний ранок зібрав у Жидачеві гурт вчителів початкових класів. Після напружених останніх тижнів навчання всіх присутніх об’єднувало одне велике бажання: доторкнутися серцем до краси і відпочити. Саме такою була тема семінару-екскурсії, яку організували методист РМК Н. Тріщ та вчителі Пчанської ЗОШ І ст.

Минувши Калуш та Івано-Франківськ, мандрівники приїхали до села Манява. Дивовижна краса гір заворожувала і манила своєю зеленню. П’янкий аромат струнких смерек перемішувався зі свіжістю гірських струмків. Саме в такому дивовижному місці знаходиться Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир. Під час екскурсії вчителі довідалися, що ця древня святиня заснована в ХІІІ ст. ченцями Іоаникієм та Пахомієм. Після спустошення Києво-Печерського монастиря монголо-татарами ці два іноки прийшли в Карпатські гори, де і заснували новий монастир.

Архітектурний монастирський комплекс будівель – це ансамбль цегляних, кам’яних і дерев’яних споруд, обведених високим муром з вежами і бійницями.

Далі крутою стежкою вгору на відстані 800 метрів від монастиря височить Блаженний камінь. Цей камінь-брила із гротом нагадує велетенський Горган з отвором, схожим на пащу застиглого динозавра. Грот цей і є давнім житлом ченців – скитом. З цієї брили віками витікала вода, яка зникла в час закриття монастиря і так само чудесно з’явилась, коли монастир відродився знову. Вмившись свяченою водою, набравшись від святого каменя здоров’я, сили і бадьорості, вчителі вирушили до мальовничого каньйону.

До водоспаду потрібно пройти приблизно 5 км звивистою лісовою дорогою і подолати кілька гірських потоків. Але кінцевий результат був того вартий. Ще метрів за 200 було чути шум води. Підійшовши ближче, всі побачили вражаюче видовище: глибока ущелина поміж дивно-похилих скель, на яких завмерли стрункі смерічки. З висоти приблизно 20 м вода спадає декількома каскадами.

Біля підніжжя водоспаду – невелике озерце, у якому можна скупатися. За переказами, його вода омолоджує і оздоровлює.

Нікому не хотілося залишати це казкове мальовниче місце. Доторкнувшись серцем до краси, забувши буденну суєту, щасливі люди поверталися додому. З горами розлучатися важко, але всі вирішили сюди приїхати знову.

Ірина Гавдей,

вчитель початкових класів Антонівського НВК.