Любов до Батьківщини не знає кордонів.
Микола Лебедь. Війна на два фронти PDF Друк
Понеділок, 17 травня 2010, 09:55

Урядуючий провідник ОУН

Після арешту майже всієї верхівки ОУН у 1941 році, заступник С. Бандери Микола Лебедь, якому вдається уникнути арешту, в ранзі Урядуючого (діючого) провідника керує роботою всього Проводу Організації. В середовищі ОУН його характеризували як здібного організатора і керівника, вмілого конспіратора. “Серед його особистих якостей виділялася загальна розвиненість, енергійність, працелюбство. Він швидко орієнтувався в обставинах, проявляв впертість у відстоюванні власних поглядів і думок” (із книги А. Кентія «Нариси історії Організації українських націоналістів у 1941-1942 рр.»). Одночасно соратники вважали М. Лебедя диктатором, що ускладнювало його відносини з багатьма діячами ОУН.

Як Урядуючий провідник М. Лебедь провів наприкінці вересня-жовтня 1941 року першу Конференцію ОУН-СД (ОУН самостійників-державників). Зібрання відбулося біля Львова у с. Сороки. Як зазначає автор книги про М. Лебедя О. Панченко: “В резолюціях і в самому дусі під час проведення цієї конференції вже немає ніяких ілюзій і реверансів перед німецькою владою та загравань з провідними німецькими політиками”.

 

Під керівництвом М. Лебедя від 15 вересня 1941 року розпочалася боротьба проти нацистських окупантів України. Конференція затвердила політику ОУН у час війни. Серед основних завдань, які ставилося перед осередками ОУН-СД (окрім того, що продовжувати започатковану Українським урядом роботу), - вести пропагандивно-роз’яснювальні акції, закликати до активної боротьби з німецьким окупантом, розкриття німецьких планів щодо поневолення і колонізації України. Тим самим була проголошена відверта боротьба з німецькими зайдами.

Фактично протягом 1941 року Лебедь (псевдо Ігор) діяв у кількох іпостасях - як заступник Провідника ОУН(б) — Урядуючий провідник ОУН, представник Українського Демократичного Правління (УДП). У цей час відбувалася розбудова осередків ОУН по всій Україні.

Також в ОУН-СД помітний вплив мали Іван Климів, Мирослав Прокоп, Зенон Матла, Микола Арсенич, Василь Кук, Дарія Ребет, Ростислав Волошин, Василь Охримович, Роман Кравчук, Дмитро Маївський, згодом і Роман Шухевич та Василь Сидор, а також публіцисти Кужель, Горновий, Полтава.

У другій половині жовтня М. Лебедь збирає “малу конференцію” чи нараду в с. Павлів, що на Радехівщині. На цій нараді Степан Мудрик передав М. Лебедеві гончого листа, що поширювало гестапо і примірник якого потрапив у руки членів ОУН. Розшифровка гончого листа:

Розшук

Бюра кримінальної поліції Райху

Тільки для службового вжитку

Цілком секретно

Зображену на фотографії особу

Миколу Лебедя або Лебідя, народжений 11 [XII] [19]09 в Стрилиськах Нових, який користується багатьма фальшивими документами, доручається заарештувати. Увага, він озброєний!

Лебедь часто подорожує легковою автомашиною (темною, лімузином марки Мерседес) з позначенням-числом Ost 50150.

Згідно з цим наказом вести контролю транспортного руху та робити розшуки за цією автомашиною: заарештувати пасажирів, а машину – сконфіскувати.

Звітувати до

Спеціальної комісії при командирові Поліції безпеки та СД (Служби безпеки) Дистрикту Галичина в Львові – 4 [X] [19]41.

Міжнародна концепція ОУН

На II Конференції у квітні 1942 року після масових арештів німцями членів Організації було затавровано не лише комунізм, а й нацизм. М. Лебедь (Максим Рубан) писав, що саме в постановах цієї конференції відбивається найкраще сучасна доба: “...Свою політику ми будуємо: на творенні й розбудові власних революційно-політичних і військових сил; б) на самостійницькій, ні від кого не залежній всеукраїнській політиці визвольної боротьби,...д) московсько-більшовицькій міжнародній концепції — інтернаціоналізму і німецькій концепції т. зв. “Нової Европи” ми протиставляємо міжнародню концепцію справедливої національно-політично-господарської перебудови Европи на засаді вільних національних держав...XVII”.

На цій Конференції ОУН-СД остаточно обрала стратегію двофронтової боротьби. Хоча боротьба проти німців не схвалювалася ув’язненим тоді С. Бандерою, який вважав, що антинімецькі виступи шкідливі й треба було “якось направити українсько-німецькі стосунки” (Є. Стахів. «Крізь тюрми, підпілля й кордони. Повість мого життя»).

Фактично, зазначає О. Панченко, посилаючись на працю Петра Содоля «УПА», «ОУН-СД почала організовувати антинімецький резистанс ще в вересні 1941 року, а восени 1942 приступила під керівництвом Сергія Качинського - “Остапа” до інтенсивної організації, вишколювання й устаткування малих військових частин на Поліссі. З кінцем 1942 відбулася на околиці Львова конференція військових референтів вищих проводів ОУН-СД, на якій учасники устійнили напрямні збройної боротьби та уповноважили членів робочої групи (В. Івахів, М. Медвідь, Л. Павлишин), опрацювати проєкти військових статутів та інструкцій для створення військових відділів». Цими заходами здійснював загальне керівництво Урядуючий провідник ОУН-СД М. Лебедь.

У вересні 1942 року Урядуючийп ОУН-СД М. Лебедь оприлюднив звернення “Друзі революціонери, члени Організації українських націоналістів”, в якому засудив дії нацистів щодо репресій до членів ОУН та колоніальну політику Німеччини.

Оксана ФРАНКІВ.

 

Заборона коментувати статтю

Передплата

електронної версії часопису

1 місяць – 10 грн.,

3 місяці – 30 грн.,

6 місяців – 60 грн.,

12 місяців – 120 грн.

Замовляйте надсилайте на:

newtime1990@ukr.net