Є тільки один засіб здивувати в Україні людей — заговорити чистою українською.
Особистості Військова історія українського повстанського руху на Жидачівщині
Військова історія українського повстанського руху на Жидачівщині PDF Друк
Понеділок, 11 жовтня 2010, 09:18

За три роки відвідав понад 70 сіл, віднайшов близько 200 криївок, а щонайголовніше - записав спогади ще живих очевидців підпільної боротьби українського народу за свою державність. Про кровопролитні бої, важкі й нестерпні умови життя наших хлопців та дівчат у підпіллі розкаже мовою ще живих свідків у своїй книзі з попередньою назвою “Військова історія українського повстанського руху: підрозділи, бойові акції, бункери і криївки Жидачівщини” колишній політв’язень, автор книги “Дзвони пам’яті” Олексій Данилишин. Це буде перша й, схоже, найповніша історія визвольного руху 40-50-х років на Жидачівщині. - Розкажіть, будь ласка, як виник задум написання цієї масштабної й унікальної за своїми мірками книги.

- Впродовж своєї історії українська нація виборювала свою свободу. Змінювались форми і методи боротьби, та незмінною залишалась мета — Українська Самостійна Держава. Нашу історію фальсифікували, спотворювали її зміст, замовчували, приховували правду, ганьбили, називали наших героїв ворогами, бандитами. Та насправді ця боротьба була високожертовною і героїчною, адже велась на теренах рідної землі за право жити у своїй вільній державі. Наш обов’язок передати її такою своїм нащадкам.

Якщо говорити про задум, то виношував його вже давно, ще за радянської влади. Працюючи електриком, доводилось їздити по району, бувати на Миколаївщині, Стрийщині, Сколівщині, спілкувався із багатьма людьми, слухав їхні спогади. Опираючись і на власний досвід, сподівався колись сформувати це в одну книгу. Пізніше, вже на зорі незалежності, неодноразово виступаючи на зборах політв’язнів, казав, що було б непогано написати про події визвольної боротьби. Всі це схвалювали, але не казали: “Пиши”. Та ця мрія переслідувала мене. І коли я поділився своїм задумом із Романом Михайловичем Баліцким й отримав його підтримку, розпочав роботу над першою книгою “Дзвони пам’яті”. До неї увійшло понад 7500 імен людей, які загинули в боротьбі, які допомагали повстанцям і були заарештовані, депортовані.

Цією книгою, яку готую до друку, хочу показати в динаміці, в русі, у боях ті недалекі ще події.

- Хто допомагає Вам у цій нелегкій справі?

- Незважаючи чи на погожу, чи дощову днину, доводиться їхати, інколи долаємо по 5-6 кілометрів пішки по лісах, шукаючи криївки. В цих пошуках мені дуже допомагає житель Жидачева, член товариства “Пам’ять” Володимир Гаврон. Він витрачає свій час і свій транспорт для цієї благородної мети, за це йому велике спасибі. А також сприяють інформацією члени нашого історико-краєзнавчого товариства.

Уже вдалося описати понад 200 криївок, змалювати близько 100. Змальовую лише ті криївки, де ще залишились ознаки підземного будівництва, заміряю їх. Переважно це однотипні криївки з одним чи двома ходами, прямим копанням чи видовбані. Також беру більш стратегічні, ті, які пов’язані із боями, чи ті, в яких загинули повстанці. Чекають дослідження криївки біля сіл Кам’яного, Жирова, Юшківців, Дев’ятник, Буянова, Кологорів, урочища Бакоцино.

- Чи вдалось Вам віднайти очевидців, поспілкуватися із ними?

- Так. З кількома мені вже пощастило розмовляти. Вони добре пам’ятають ті часи. Ось, наприклад, Тарас Іванович Василега, 1921 року народження, член ОУН. З 1941 року був станичним села Сугрова. Так от на його подвір’ї було аж п’ять (!) криївок - це була кущова боївка УПА. Лише дивом йому та 19-ти його побратимам вдалося вціліти. 20 лютого 1945 року війська НКВС за інформацією, яку їм видав сексот, оточили подвір’я. Вийти та розпочати бій було неможливо, і командир повстанців дав команду до саморозстрілу. Василега вмовив побратимів не спішити, адже десь неподалік проходили кущові бої й є надія, що їх визволять свої хлопці. Так і сталося.

Цікава ще історія Михайлини Стегній (Федорів), яка два роки була медсестрою у підпільному шпиталі. Криївку для лікарні у Молодинчецькому сосновому лісі викопали за одну ніч повстанці “Ріг”, “Сливка”, станичний с. Черемхова Іван Гавзер (“Кручений”), районовий провідник із с. Підлісок Микола Гавгун (“Вовк”). Тут шпиталь діяв до 1946 року й не був викритий. Згодом його розформували самі ж повстанці. За зв’язок із повстанцями Михайлина була заарештована, але їй вдалося втекти із тюрми.

Не менш цікаві розповіді почув від 90-річних зв’язкового Павла Артима (родом із Новосільців), Василя Франтика з с. Букавина, 86-річного Михайла Поглода з Юшківців.

- Чи є на території району криївки, які можна було б відновити?

- Маємо добре збережену криївку в Юшківцях у підвалі школи, а сьогодні музеї. До слова, одну з перших на наших теренах, адже закладалась вона у 39-40-их роках й використовувалась як підпільна друкарня. На території району діяло три підпільні друкарні - “Прага”, “Полтава” та “Вінниця”, що знаходились у Дев’ятниках, Юшківцях та Бертишеві.

Можливо, з часом вдасться відновити й другу криївку на подвір’ї біля музею. Криївок багато, але всі вони віддалені. Звісно, є мрія перенести якийсь тип криївки ближче до туристичних об’єктів, може це буде саме в Юшківцях.

- Ви казали, що збирали також відомості про бої. Які найбільші з них відзначили б?

- Цікавий, переможний бій відбувся у Нових Стрілищах, де сотням “Полтавців” та “Сіроманців” на чолі з “Яструбом” вдалося зробити наскок на райцентр і визволити із тюрми 40 в’язнів.

У нерівному бою у Бертишеві загинув уродженець Орішківців Іван Коцінський («Дем’ян»). Він разом із побратимами переховувався у криївці, що була в стодолі Степана Дворчина. Прикриваючи відступ своїх побратимів, Іван натрапив на засідку. Вранці облавці, прив’язавши вбитого до коня, притягли в центр села. Ніхто з жителів не назвав справжнього прізвища хороброго повстанця.

Неодноразово вдавалось вирватись із пазурів смерті братові Івана - Михайлові Коцінському. Про нього розповіла жителька Орішківців Ганна Максимів, на подвір’ї якої теж була криївка.

Запеклий бій відбувся у Тейсарові, в якому загинули Федір Герей і його побратим. У цьому смертельному герці повстанці знищили 20 енкаведистів та стільки ж поранили. Карателі жорстоко відомстились, покаравши за допомогу повстанцям сусіда та батька Федора Герея. Односельчани поховали героїв у братській могилі.

- З яких основних розділів складатиметься книга?

- У книзі будуть подані біографічні дані членів ОУН, вояків УПА, а це близько двох тисяч осіб (у тому числі зв’язкові, розвідники, медичні працівники), та про 160 видатних провідників ОУН і УПА Жидачівщини. Також окремий розділ буде присвячений опису боївок, криївок, бункерів. Окремо розповідатиметься про бої та тактику, підпільні друкарні.

У книжці вміщено більше ста фотографій учасників цих подій. Готується також мапа всіх населених пунктів. Книга розрахована на широке коло читачів. Гадаю, вона буде цікава як учнівській та студентській молоді, так і професійним історикам, дослідникам історії рідного краю. Це лише невелика часточка, яку вдалося зібрати. Тому запрошую усіх небайдужих долучитись до збору інформації про події визвольної війни українського народу.

Оксана ФРАНКІВ.

 

Заборона коментувати статтю

Розцінки на рекламу

Публікації під рубрикою

«На правах політичної реклами»

«Політична реклама»

Номер на 8 сторінок:

1 ст. - 15 грн./см. кв.;

2, 3, 6, 7 ст. - 6,0 грн. /см. кв.;

4-5 ст. – 8,0 грн /см. кв.;

8 - ст. - 10 грн /см. кв.

Друк матеріалів виборчих комісій - згідно договору. .

31. 08. 2018 р.

Затверджую: Гол. Редактор А. Данилець.

Останні коментарі