Любов до Батьківщини не знає кордонів.
Особистості Вони боролись за Вкраїну
Вони боролись за Вкраїну PDF Друк
Понеділок, 14 жовтня 2013, 16:08

Національно-визвольна боротьба українського народу 20-50-х років XX ст. породила багато постатей, які своїм героїчним чином назавжди ввійшли в українську історію. Серед них провідники українського національно-визвольного руху Євген Коновалець, Степан Бандера, Ярослав Стецько, Роман Шухевич. Сьогодні до їхніх постатей прикута увага істориків, краєзнавців, і це природно, адже вони були творцями й провідниками організації українських націоналістів і Української Повстанської Армії та загинули в боротьбі за незалежність України.

 

За ідею українського націоналізму, за українську державність віддали своє життя і провідні постаті ОУН-УПА, які народилися чи загинули на Жидачівщини й яким цьогоріч виповнюється 100 років із дня народження. Ось коротка інформація про них:

 

Ярослав Дякон (2.02.1913 – 4.11.1948 р.) народився у с. Дев’ятниках, член ОУН під псевдо «Мирон», полковник, обласний провідник СБ Львівщини. З 1945 р. крайовий провідник СБ. З 1947 – виконуючий обов’язки головного референта СБ при Проводі ОУН-УПА.

Йосиф Позичанюк (1913-22.12.1944), с. Польове Іллінецького району Вінницької області. Освіта вища, член ОУН з 1940 року. В пору своєї діяльності був під псевдо «Євшан», «Рубан», «Губенко», «Шугай», полковник. З 1941 року державний секретар інформації і пропаганди в уряді Я. Стецька. З липня 1941 Й. Позичанюк у складі похідної групи арештований німецьким гестапо. При переведенні з концтабору «Освенцім» (Польща) до Аушвіца (Німеччина) тікає і вступає в УПА. З вересня 1943 року обіймає чин політкерівника в УПА, заступник Р. Шухевича, входить до Головної Ради ОУН. У листопаді 1943-го – співорганізатор Конференції поневолених народів Європи і Азії. 21-23. 02.1943 – учасник Надзвичайного Збору ОУН(Б). З липня 1944 р. очолює Бюро інформації УГВР. Й. Позичанюк редагував багатох підпільних видань. На теренах Жидачівщини працював у референтурі Пропаганди при проводі ОУН «Зелений Гай». Загинув 22 грудня 1944 року поблизу с. Юшківців. Разом із ще трьома побратимами похований на місцевому цвинтарі.

Михайло Медвідь (1913 – 4.06.1945), с. Тисмениця Івано-Франківської області. «Карпович», «Кременецький», член ОУН, провідник ОУН Томасівського повіту (1940-1941 рр.). Учасник похідних груп ОУН у тилу ворога для визволення української держави згідно з Актом від 30 червня 1941 року. Наприкінці 1942-го М. Медвідь – крайовий військовий референт у Проводі ОУН Південно-Східних українських земель із центром у м. Дніпропетровську. 1943 року –співорганізатор відділу УПА «Південь» під назвою «Холодний Яр», шеф крайової школи «Північ» у ранзі сотника, керівник технічного зв’язку Головного військового штабу, з 1944 по 1945 рр. – начальник вишкільного відділу ГВШ, а після смерті полковника Д. Клячківського («Клима Савура») командиром УПА став полковник М. Медвідь. Він входив у трійку оргкомітету зі створення УПА. 4 червня 1945 року застрелився з власної зброї в бункері у с. Дев’ятниках, похований на місцевому кладовищі. У бункері перебували ще 7 працівників підпільної друкарні «Полтава» осередку референтури пропаганди «Зелений Гай». Їх витягли непритомних, а привівши до тями, запроторили до тюрем. Згодом на них чекали концтабори, На сьогодні нікого в живих не залишилося.

Дмитро Сусік (8.11 1913), с. Дев’ятники, член ОУН з 1931 року. З 1934 по 1936 рр. сидів у польській слідчій тюрмі. З 1937 – повітовий провідник ОУН у Бібрецькому повіті. З 1943 до 4.06.1945 року – організаційний керівник друкарні «Полтава» осередку «Зелений Гай». Похований на кладовищі в рідному селі.

Микола Сидор (1.07.1913 – травень 1993 р.), с. Кам’яне. Навчався у Рогатинській гімназії, а також в Українському вільному університеті в Празі. У 1938-1939 рр. – член Карпатської Січі, бере участь у боях з мадярами. У 1940 р. проходить військовий вишкіл в Австрії. Переслідуваний гестапо, повертається додому, працює в підпіллі, виконуючи організаційні завдання ОУН. Їде на Лемківщину до Холму, Грубешева. У листопаді 1942 року окружний провід ОУН направив його на терени Тернопільщини, де він обіймає становище адміністративного посадника, старшини громади Дорохова. Тут підпільно організовує матеріальну базу для УПА: сховища, склади, майстерні для пошиття одягу. Ці об’єкти діяли до 1947 року. Один із військових округів УПА знаходився в лісах Миколаївщини біля сіл Поляна, Ілів, Стільсько. Військовим штабом керував окружний провідник ОУН Василь Костик – «Дніпровський» із с. Отиневич, окружним референтом пропаганди став Микола Сидор – «Чарторийський».

У 1944 році за вказівкою Проводу ОУН М. Сидор виїжджає на Захід. Засновує у Нью-Йорку українське видавництво «Говерла», пише, видає власні статті. Працював головним редактором газети «Народне слово». Помер у травні 1993 року.

Гавриїл Клапко (1913 – 1945 рр.), с. Вербиця. З 1942 року в УПА. Сотенний відділу УПА, провів безліч боїв. Поліг у 1945 році в бою у с. Васючин Рогатинського району від рук агента «Дира».

Степан Бойсан, 1913 р. н, селище Журавно, повітовий провідник ОУН «Щупак».

Василь Лялюк, 1913 р.н., с. Прибілля, окружний провідник ОУН, «Сизий», арештований НКВС, помер в тюрмі.

Михайло Бурбела (1913-1945), с. Прибілля, член ОУН з 1933 р., станичний села, з 1944 р. – надрайоновий провідник ОУН, поліг у бою з каральними військами НКВС у с. Прибіллі, де й похований.

Степан Коваль (1913–23.09.1946), с. Молодинче, член ОУН з 1934 р., «Косач», сотенний сотні «Сіроманці». За націоналістичні переконання двічі арештований польською поліцією. В 1940 р. НКВС прагне його арештувати. С. Коваль йде у підпілля. В травні 1940 р. його дружину, доньку й стареньких батьків вивозять у Казахстан, де батьки помирають з голоду. З 1943 р. Степан Коваль в УПА, спершу чотовим, а з серпня 1944 його призначено сотенним сотні «Сіроманці». Його сотню поповнило багато хлопців із довколишніх сіл. Створена сотня була поблизу с. Молодинче. Станом на 20 серпня 1943 року їх налічувалося 55 осіб. Сотня «Сіроманці» під командою «Косача» провела багато успішних боїв проти більшовицьких окупантів на теренах Ходорівщини, Рогатинщини та Бережанщини. 23.02.1946 р. «???», який був довіреним «Косача», видав криївку, в якій перебували сам «Косач», «Шум», «Хитрий», «Бескид» (Василь Проців, 1922 р.н. із с. Вербиці). Криївка знаходилася у дворі Катерини Паперняк із с. Городище Зборівського району на Тернопільщині. Загиблі герої разом із Степаном Ковалем поховані в с. Залісках на Тернопільщині.

Павло Хамусяк (1913 – 1945 рр.) – член ОУН, командир теренової боївки УПА, поліг у бою з НКВС у с. Підмихайлівцях у 1945 році.

Також цьогоріч виповнилося 90 років із дня народження членів ОУН та УПА, уродженців Жидачівщини. Згадаймо і їхні імена:

Василь Проць (1923-1946 рр.), с. Вербиця, «Бескид», районовий провідник ОУН.

Дмитро Чмелик (1923-1946 рр.), смт. Гніздичів, «Бистрий», референт пропаганди районового Проводу ОУН.

Євстахій Пацевко (1923 – 3.03.1951 р), с. Заліски, «Смерека», окружний провідник ОУН.

Григорій Редька (1923-1946 рр.) – с. Новошини, «Верховий», надрайоновий провідник ОУН.

Григорій Ярема (1923 – 23.12.1951 рр.), с. Новошини, «Діброва».

Іван Олійник (1923-14.10.1944 рр.), с. Піддністряни, поручник, командир кущової боївки УПА.

Богдан Ревуцький (1923-???), с. Отиневичі, сотник УПА.

Євстахій Стегніцький (1923-1946 рр.), с. Отиневичі, командир відділу УПА.

Микола Могильний (1923-1946 рр.), с. Рудківці.

Григорій Олійник (1923 - ???), с. Черемхів, «Грім», політвиховник сотні УПА «Сіроманці».

Олексій ДАНИЛИШИН.

 

Розцінки на рекламу

Публікації під рубрикою

«На правах політичної реклами»

«Політична реклама»

Номер на 8 сторінок:

1 ст. - 15 грн./см. кв.;

2, 3, 6, 7 ст. - 6,0 грн. /см. кв.;

4-5 ст. – 8,0 грн /см. кв.;

8 - ст. - 10 грн /см. кв.

Друк матеріалів виборчих комісій - згідно договору. .

31. 08. 2018 р.

Затверджую: Гол. Редактор А. Данилець.

Останні коментарі