Коли народ не має голосу, це відчувається навіть тоді, коли співають гімн.
Особистості Лицар честі Ярослав Дякон
Лицар честі Ярослав Дякон PDF Друк
П'ятниця, 01 березня 2013, 11:43

2 лютого минуло 100 років від дня народження одного із визначних діячів Організації Українських Націоналістів, одного з її організаторів і керівників на Львівщині, референта Служби безпеки Проводу ОУН, полковника СБ Ярослава Дякона, відомого у підпіллі за псевдонімами «Дмитро», «Мирон», «Дон». «Семен», «9-98» та ін.

Ярослав Дякон народився 2 лютого 1913 р. у с. Дев'ятниках Бібрського повіту (тепер Жидачівський р-н Львівської обл.) у родині селян Андрія та Марії з роду Корінець. У родині було ще четверо дітей - Катерина (1919 р. н.), Михайло (1921 р. н), Василь (1923 р. н.) та Іван (1927 р.н.).

Мати ще перед Першою світовою війною шість років була на заробітках в Америці. Після смерті Андрія Дякона вона друге вийшла заміж за Павла Лабу із сусіднього Бертишева і переїхала туди з меншими дітьми. Ярослав залишився у Дев'ятниках із дідом. Той мав доволі велике господарство, добрий сад, пасіку (до 100 вуликів).

Закінчивши 4 класи народної школи, Я. Дякон навчався в учительській семінарії у Львові. Тут був членом Пласту, де належав до гуртка «Лис» 70-го юнацького куреня ім. Т. Шевченка «Степові вовки». У Дев'ятниках був членом товариства «Луг» та футбольної команди «Пробій». Якийсь час працював ревізором кооператив.

Під час навчання зв’язався із підпіль¬ним українським націоналістичним рухом, став членом ОУН. Протягом 1933-1938 рр. Я. Дякон не раз був заарештований. Кожного разу перебував по кілька тижнів чи місяців у тюрмі, але жодного разу не був засуджений.

Уперше був ув'язнений наприкінці жовтня 1933 р., коли відбулися масові арешти на Бібреччині. Тоді, зокрема у Дев'ятниках, були затримані, крім Я. Дякона, також Олекса Спас, Іван Микуша та Мирослав Балук, у Чижичах - Василь Заставний, у Суходолі - Костянтин Фіцик та Сергій Сергет, у Романові - М. Богуш, у Бібрці - Микола Касараба, Ілля і Олекса Коцюмбаси, Андрій Козакевич. Крім того, були арешти в інших селах повіту.

Очевидно, невдовзі Я. Дякона звільнили, бо знову його затримали 30 січня 1934 р., після того, як 19 січня у Дев'ятниках з’явилися листівки ОУН, присвячені Василеві Біласу та Дмитрові Данилишину Тоді також заарештували Василя Лабу й Дмитра Чмира із Бертишева та Миколу Філіповського з Дев'ятник. Усіх було передано до городського суду в Бібрці, а відтак до тюрми «Бригідки» у Львові. За твердженням Дмитра Сусіка, після епізоду із поширенням листівок у Дев'ятниках він півроку носив передачі своїм друзям Я. Дякону та М. Філіповському під час їх слідчого ув'язнення у Львові. Звільнили їх у першій половині червня 1934 р.

Постійні арешти перешкоджали навчанню. За даними польської поліції, на 1937 р. Я. Дякон мав закінчених чотири класи гімназії, займався господарством (мав 8 моргів поля). Одночасно був членом «Просвіти» та «Рідної Школи». Протягом 1934-1936 рр. керував Юнацтвом ОУН Бібрецького повіту. В 1935-1937 рр. відслужив півторарічну строкову службу в легкій артилерії війська польського (м. Ґнєзно).

Черговий арешт стався 31 жовтня 1937 р. о 14 год. Польська поліція провела обшуки вдома у Я. Дякона. У нього знайшли реферат «Базар», правильник самоосвітнього гуртка, а також кілька листів, які стосувалися громадської праці. Причиною обшуку у нього та Д. Сусіка стала підготовка до освячення могили у Дев'ятниках в день 1 листопада. Обох заарештували за підозрою у належності до ОУН і доставили до Бібрки. Звідти перевезли до слідчої в'язниці у Львові. Обох було звільнено 9 березня 1938 р. за відсутністю доказів протидержавної діяльності. Д. Сусік згадував: «Мене і Дякона заарештували за військові вишколи молоді у лісі, посадили знову в «Бригідки». Без слідства ми просиділи у в'язниці три місяці, після чого нас випустили. Я втратив роботу, а Дякон - один семестр в педінституті». У «Бригідках» вони познайомилися із майбутнім членом Проводу ОУН Дмитром Маївським, звільненим від тюрми і кари рішенням суду і 2 жовтня того ж року.

Одружився Дякон восени 1938 р. зі Степанію Куляш (нар. 17.08.1919 р. у с. Дев'ятниках). Весілля було безалкогольним. Подружжя мало дві доньки - Марію (1940 р. н.) та Любу-Христину (1945 р.н. ). Ще раз заарештований 29 липня 1939 р. Того дня поліція затримала близько 40 українців. Через 18 днів вони вийшли на волю. Серед звільнених були Я. Дякон, М. Філіповський, Б. Кравців.

Знову прийшли поляки арештувати Я. Дякона після вибуху Другої світової війни як неблагонадійного, але він з дружиною заховався на горищі в господарській будівлі, де сидів до ночі.

У період першої радянської окупації 1939-1941 рр. Я. Дякон працював повітовим провідником ОУН Бібреччини, а відтак референтом пропаганди Львівської (Городоцької) округи.

Спочатку працював легально вчите¬лем у Дев'ятниках, потім у сусідньому селі Юшківцях. Тут з ним працювала теж Євгенія Музика, згодом під іменем Сла¬ви Стецько вона була відомою політичною діячкою, головою Проводу ОУН. Антибільшевицького блоку народів (АБИ) та Конгресу Українських Націоналістів (КУН). Вона приїхала сюди до тітки Я. Дякона, Розалії Горінець, яка перед тим була монахинею у Теребовлі, де вони й познайомилися.

Удома у Я. Дякона в 1939-1940 рр. мешкав вчитель сільської школи, член ОУН Іван Захарків. НКВД дізналося, що той суджений в процесі Лемика. Коли І. Захарківа викликали в НКВД, то він перейшов на нелегальне становище і переховувався в рідних у Під'яркові. Щоб не наражатися на небезпеку арешту, тоді перейшов у підпілля і Я. Дякон. Це сталося на початку 1941 р. На нелегальному становищі тоді перебувало на Бібреччині ще кілька членів ОУН, зокрема Д. Сусік, С. Музика, В. Заставний (майбутній автор музики до пісні «Лента за лентою»).

Із відновленням Української держави 30 червня 1941 р. Я. Дякон з І. Захарківим та Є. Музикою проголосив державність у Бібрці, де став старостою. Був на цьому посту один-два тижні, відтак там же коротко очолював українську поліцію. Протягом липня разом із Д. Сусіком творив українську адміністрацію на терені Львівської (Городоцької) округи, об'їздивши на мотоциклі райцентри Щирець, Городок, Судову Вишню, Перемишляни, Винники, Нові Стрілища, Ходорів та ін. У той час Я. Дякон займав пост окружного провідника ОУН Львівської (Городоцької) округи, до якої належали і всі згадані місцевості. Ще таки 1941 р. перейшов у підпілля перед загрозою арешту німцями і мешкав під чужими прізвищами. Наступного року його було призначено організаційним референтом Львівського обласного проводу ОУН. На цьому посту Я. Дякон працював до кінця 1943 р. під керівництвом обласного провідника Михайла Шкамбари – «Хмеля» - «Кедра» - «Скали».

Наприкінці листопада 1942 р. Я. Дя¬кон та Д. Сусік заопікувалися пораненим у перестрілці з гестапо членом Проводу ОУН Дмитром Маївським, якого Дмитро Чмир привіз на їх доручення підводою зі Львова до Бібрки. Потім пораненого доглядали у Дев'ятниках (у господарстві Поглодів та Івана Мелимука), Репехові, а відтак - у Кологорах в господаря Телішевського. Навесні 1943 р.

Д. Маївський повернувся до організаційної праці. Я. Дякон також був причетний до організації у південній Бібреччині у березні 1944 р. місця осідку крайового осе¬редку пропаганди ОУН Західних Українських Земель. Цей осередок під керівництвом Петра Дужого базувався у селах Дев'ятниках, Бертишеві, Репехові, Юшківцях, Ятвягах (тепер Калинівка), Вибранівці, Голдовичах, Ліщині, Кологорах та ін. Адміністратором осередку (криптонім «Зелений гай») став Д. Сусік – «Ришард».

Наприкінці 1943 р. Я. Дякон – «Мирон» був переведений на пост обласного референта Служби безпеки ОУН замість «Кривого», який був усунений за контакти із німцями, засуджений до смертної кари та розстріляний. Його тодішній зверхник Григорій Пришляк – «Мікушка» згодом так описав Я. Дякона: «Років 28, високого зросту міцної статури, шатен, у рухах повільний». У той час мав псевдоніми «Дмитро» і «Мирон». Від друзів також отримав жартівливий псевдонім «Інформатор».

Узимку 1945-1946 рр. загинули близькі друзі і земляки Я. Дякона: край¬овий провідник ОУН Львівського краю Дмитро Слюзар – «Золотар» (19 грудня), його заступник, крайовий організацій¬ний референт Михайло Кондрат – «Скитан» (22 лютого), заступник крайового референта СБ Микола Грек – «Гайдар» (22 січня). Впало ще кілька представників керівництва підпілля ОУН на Львівщині. Навесні залишилися живими тільки троє членів крайового проводу: військовий референт, командир Воєнної округи «Буг» Василь Левковнч- «Вороний», господарський референт Григорій Коваль – «Перський» та Я. Дякон. У таких умовах він тимчасово очолив підпілля на Львівщині, аж доки в другій половині літа не був призначений новий крайовий провідник - Зиновій Тершаковець - «Федір». Тоді Я. Дякон був відомий також як «Дон».

Василь Левкович, який потрапив до рук МГБ у грудні 1946 р., згодом так описував Я. Дякона: «Вік 36-38 років, висо¬кого зросту обличчя повне, кругле, тем¬ний блондин, ніс прямий, обличчя чисте. На правій руці носять золоту обручку, хода мішкувата, сутулий, грамотний».

Дружина Степанія перебувала у підпіллі і виконувала функції зв'язкової надрайонного провідника ОУН Бібреччини Дмитра Цури – «Михайла». Втратив¬ши контакти із підпіллям, вийшла з повинною 24 березня 1951 р. Доньки до того часу виховувалися по знайомих і родичах. У 1951-1964 рр. Степанія Дякон із доньками мешкала на спецпоселенні в м. Омську (Росія). Відтак повернулася на Батьківщину, мешкала у Дрогобичі, померла 26 жовтня 2009 р.

Брата Василя, який служив в укра¬їнській допомоговій поліції, за виступ проти німців вони розстріляли навесні 1944 р. Другий, Михайло, пішов до УПА і загинув у бою з енкаведистами в листо¬паді того ж року в лісах біля с. Великі Глібовичі (тепер Перемишлянський р-н Львівської обл.).

Брат Іван Дякон навчався у Львівському лісотехнічному інституті, звідси був призваний до радянської армії, служив у м. Кутка в Таджикистані, де був заарештований і пропав. Сестра Катерина з матір’ю та своїми трьома дітьми у 1949 р. була вивезена у Красноярський край, де мати невдовзі померла.

Наприкінці 1947 р. керівник підпілля Роман Шухевич призначив Ярослава Дякона – «Дмитра» виконувачем обов'язків референта Служби безпеки при Проводі ОУН. Тоді ж нагороджений Срібним Хрестом заслуги (наказ ГВШ УПА ч. 3/47 від 5.12.1947 р. відповідно до по¬станови УГВР від 22.11.1947 р.). 6 червня наступного року йому надано ступінь полковника СБ.

Авторству Я. Дякона належить вида¬на у січні 1948 р. праця «Студійно-інформативний матеріал про більшовицькі органи поліції» (76 сторінок), що стала, за оцінкою самих підпільників, «підставовим вишкільним посібником по боротьбі з МГБ і МБД як для кадрів СБ ОУН, так і для загалу ОУН».

Загинув Я. Дякон 9 листопада 1948 р. у лісі між селами Гринів, Шпильчина і Волове тодішнього Бібрського району Львівської області (тепер межа Пустомитівського і Перемишлянського районів). Криївку на вершині 423,5 м неподалік шосе Львів - Бібрка, в якій тимчасово перебувало 5 повстанців, виявила опергрупа обласного управління МГБ. У бою тоді також загинули: крайовий референт СБ Львівського краю, майор СБ Богдан Прокопів – «Степан», співробітник крайового осередку СБ ОУН Львівського краю, сотник СБ Теофіль Михайлів (Михайлунів) – «Зенко», командир охоронної боївки, булавний Михайло Ковалик – «Сталевий» та охоронець, вістун Василь Сохан – «Довбач». У вбитих вилучено 5 автоматів, 4 пістолети, 6 гранат та велику кількість документів СБ ОУН Львівщини, що були облиті фосфорною кислотою і при доступі повітря відразу горіли; частину документів підпільникам вдалося знищити. Тіла забрали до Бібрки. На місці загибелі по¬встанців насипано символічну могилу із освяченим у 1993 р. хрестом. Нині на цьому місці встановлено пам'ятник.

Провід ОУН на українських землях у повідомленні про смерть Ярослава Дякона писав: «Усе свідоме життя сл. п. друга Дмитра - це шлях відданого служіння великій справі визволення українського народу. З невтомною завзятістю він будив народ до боротьби за належні йому права, з невсипущою енергією розбудовував Організацію і з непослабнутою революційною пильністю захищав її від ударів ворожих поліцій. За роки своєї праці в Службі безпеки ОУН він не тільки сам завдав багатьох ударів по намаганнях ворога насадити агентуру, але також вдосконалив загальні методи боротьби з МБД і МГБ та підніс фаховий рівень кадрів СБ ОУН. Вся Організація клонить голову перед сл. п. другом Дмитром. Його смерть кличе всіх нас до ще завзятішої боротьби проти російсько-большевицьких загарбників за повне визволення українського народу і побудову Української Самостійної Соборної Держави. Вічна слава героєві української націо¬нальної революції!»

Володимир МОРОЗ.

 

Розцінки на рекламу

Публікації під рубрикою

«На правах політичної реклами»

«Політична реклама»

Номер на 8 сторінок:

1 ст. - 15 грн./см. кв.;

2, 3, 6, 7 ст. - 6,0 грн. /см. кв.;

4-5 ст. – 8,0 грн /см. кв.;

8 - ст. - 10 грн /см. кв.

Друк матеріалів виборчих комісій - згідно договору. .

31. 08. 2018 р.

Затверджую: Гол. Редактор А. Данилець.

Останні коментарі