Любов до Батьківщини не знає кордонів.
Культура Любов СВЕРНЯК: «Такі мудрі, шляхетні селяни, і як їх «заглушили» куфайками і ґумовцями»
Любов СВЕРНЯК: «Такі мудрі, шляхетні селяни, і як їх «заглушили» куфайками і ґумовцями» PDF Друк
П'ятниця, 01 жовтня 2010, 14:03

Наприкінці вересня у Жидачеві в рамках святкування Днів міста відбулась виставка народного ткацтва Жидачівщини І половини ХХ ст., представлена Музеєм архітектури та побуту м. Львова.

Переважна більшість експонатів зібрана в 70-80-х роках XX ст. й налічує понад 440 зразків (до Жидачева привезли лише 27 із них). Походять вони із сіл Чертіжа, Подорожного, Володимирців, Зарічного, Облазниці, Любші, Руди, а також із сіл Довга Войнилівка, Войнилів, Велике Тур’є, Збора Калуського району Івано-Франківської області.

Виробів ткачів, вишивальниць представлених на виставці, дають пересічному мешканцю району уявлення про те, як жили, в що і як одягалися наші прабатьки, на якому високому рівні була їхня духовна, мистецька культура.

 

- Організовуючи виставку саме у вас, я мала на меті показати, в першу чергу молоді, наскільки глибокі коріння у нашого роду, з якого благородного, високодуховного ґрунту вони проростали, - розповідає науковий співробітник відділу фондів музею, багаторічна дослідниця народного одягу Жидачівщини Любов Сверняк. – А також сподівалась, що зможу дізнатись ще від місцевих людей якісь цікаві моменти про одяг, про його елементи, як от про головний убір - завій-перемет. Як жінки зав’язували, завивали його, достеменно невідомо.

Попри те, що відкриття виставки відбулось у неділю і тривала вона три дні, відвідувачів, за словами організатора виставки, було обмаль.

- Сподівалась, що відвідає більше людей. Мали прийти учні із шкіл міста, а прибуло другого дня виставки лише три класи із Жидачівської ЗОШ №2. Шкода, бо більше такого діти ніде не побачать. Адже в нашому музеї ще немає обладнаних експозицій «Львівщини», тому всі експонати знаходяться у фондах, доступ до яких обмежений, - зазначила Любов Сверняк.

Порушуючи всі правила, п. Люба дозволяла відвідувачам фотографувати, торкатися речей, щоб, особливо, діти, молодь мали змогу відчути, скільки праці та вміння вкладали їхні пращурі в цей чи інший виріб.

Лише кілька днів жителі Жидачева та району мали можливість споглядати красу народного ремесла й мистецтва, дізнатися, з чого і як вироблялася тканина, творилися візерунки, і які барви притаманні саме Жидачівщині.

- Розповідаючи школярам про виставку, просила їх уявити, у якій атмосфері жили наші предки: білі стіни хати, в куті стоїть піч, ліжко, довкола лавки, біля дверей мисник, посеред хати стіл. Стіл та ліжко застелені обрусами. Входить мама в білій одежі, ступає босими ногами на вимощену долівку…

Село процвітало своєю одіжжю, було, як писав Шевченко, мов писанка. Люди вдягнені у вишиття робили його, як писанку. Чоловіки дбали не лише про господарство, але й про вигляд своєї родини. Працювали для себе, для родини, щоб щось залишити по собі. А скільки ще ми не зібрали, скільки всього пропало. Такі мудрі, шляхетні селяни, і як їх «заглушили» куфайками і ґумовцями, - скрушно каже п. Люба.

Обробітком волокон, скручуванням ниток, пошиттям одягу та вишивкою займалися жінки. Тканням полотен взимку - виключно чоловіки-ткачі, в яких замовляли різні за призначенням речі: від полотна на сорочки до «пошваганих» запасок; від мішковини до перебраних рушників чи обрусів.

Для нас сьогодні такі слова як «кужіль», «кужівка», «зріб», «чиновать» здаються чудернацькими, а для наших прабабусь вони означали якість, складність виконання полотна. Так, у залежності від техніки переплетення та товщини пряжі полотна називали: найтонше полотно з простим (полотняним) переплетенням «кужіль» чи «кужівка», або «шістнадцятка», «вісімнадцята» - за номером берда (елемент ткацького верстата, схожий на гребінець); грубше (нижчої якості) – «зріб», а з саржовим переплетенням – «чиновать», «відвертана чиновать».

Унікальним, за словами дослідниці, є перебірне ткання: «з перетиком», «з перетичкою», «з перебором», «пошвагане». Така техніка ткання дозволяла робити різноманітні візерунки, а тому потребувала від ткача надзвичайної пильності, зосередженості, ну й, звісно, художнього хисту. З такого полотна були зроблені обруси чи настільники, верета й навіть рушники на Пасху. І всюди з різними витканими узорами. Лише кольори залишалась незмінними: бордовий, червоний і чорний.

Власне особливістю нашого краю, як розповіла п. Люба, є використання у вишивці чи ткацтві бордової чи червоної барви при підкресленні чорної, а ще поєднання яскраво рожевого та цикламенового (схожий до ультрамарину) кольорів. При цьому вишивка була глуха – біле полотно (фон основи) практично не проступало.

Наш традиційний одяг, особливо жіночий, саме згадані села, на думку дослідниці, й становлять класичну Жидачівщину, вирізнявся кількома характерними тільки для цього регіону Львівщини складовими. Отож, окрім кольорової гамми, одяг (біла блузка та широка біла спідниця) вирізнявся ще й тим, що в жіночій сорочці мусила бути ткана уставка, з’єднана з рукавом з’єднувальною мережкою, що, зазвичай, виконувалась чергуванням бордового та чорного кольорів, яка в свою чергу, обов’язково, обшивалася вишитим вінком. Якщо в тканій уставці переважали геометричний орнамент, то вінок – квітковий.

Розріз пазухи сорочки обов’язково прикрашала вишита до пояса вертикаль, яка продовжувалась вже на спідниці (тут вона була витканою), таким чином роблячи фігуру жінки візуально стрункішою. Також атрибутом одягу була й пошвагана (чергування тканих смужок) запаска.

- Коли мені доручили впорядкувати архів вишивок Жидачівщини, перше враження – який несмак, набір кольорів. Але, коли побачила цілий костюм, була зачудована, - зізналася науковець.

Не лише дослідниця була зачарована вбранням жидачівської селянки, за словами п. Люби, а й сам знаменитий російський кутюр’є В’ячеслав Зайцев від побаченого був у захопленні, назвавши цей селянський одяг аристократичним.

Оксана ФРАНКІВ.

 

Заборона коментувати статтю

Розцінки на рекламу

Публікації під рубрикою

«На правах політичної реклами»

«Політична реклама»

Номер на 8 сторінок:

1 ст. - 15 грн./см. кв.;

2, 3, 6, 7 ст. - 6,0 грн. /см. кв.;

4-5 ст. – 8,0 грн /см. кв.;

8 - ст. - 10 грн /см. кв.

Друк матеріалів виборчих комісій - згідно договору. .

31. 08. 2018 р.

Затверджую: Гол. Редактор А. Данилець.

Останні коментарі